Я в обіймах фотографій...

Автор: Иван Гаврилюк

Изд-во: Издательский дом Дмитрия Бураго

Язык: укр.

Формат: Обл. тверд. – Форм.60х90/16

    Ніколи не думав і не гадав писати книжку. І головним ар­гументом (виходячи з великого життєвого досвіду, зна­ючи людей з усіх соціальних прошарків — від самих низів до найвищих олімпів) було: а кому це і навіщо потрібно? Кому потрібен твій біль, твій крик, твоє волання, твоя радість, твоє щастя, твої вірші, твоя зболена душа, в яку плювали, гадили, ходили по ній кирзовими чоботами... І робили це, в основному, свої люди, мої щирі українці — імена їх всім відомі...

   Я весь час мучився однією довгою думою: за що? І чому?

   Недавно прийшов до висновку: мені не можуть пробачити, не можуть змиритися з тим, що я ніколи нікого не зрадив, не про­дав, був завжди вільним і гордим — не "лизав" нікому і ніякому режиму зад.

   А вони, і це факт — великі прозаїки і поети, науковці й артис­ти, великі, як їм здається, патріоти України — плазували, в ши­рокому розумінні цього слова, перед комуністами і самі майже всі були членами злочинної КПРС — партії, яка вбивала їхніх батьків і нищила цілі українські покоління — вони, ці українські лицеміри, возвеличували тих червоних фашистів і гарно почу­валися при них...